SPSgroup

   Законодавче регулювання доплат за шкідливі умови праці У ст. 7 Закону «Про охорону праці» визначено, що працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечують: лікувально-профілактичним харчуванням; молоком або рівноцінними харчовими продуктами; газованою солоною водою. Також вони мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. До того ж роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати в колективному договорі (угоді, трудовому договорі) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством. Питання доплати за шкідливі умови праці врегульоване, зокрема, ст. 100 Кодексу Законів про працю (далі — КЗпП). Так, законодавцем визначено, що на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я передбачене підвищення посадового окладу за шкідливі умови праці. Перелік цих робіт визначається КМУ.

   Статтею 31 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що під час обчислення розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Пільги та компенсації встановлюються за результатами атестації робочих місць за умовами праці (Згідно з порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 року). Обов’язки роботодавця щодо призначення доплати за шкідливі умови праці у 2020 році Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору (ст. 5 Закону України «Про охорону праці»). Працівнику не може бути запропонована робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускають осіб за наявності висновку психофізіологічної експертизи. Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен не пізніше ніж за 2 місяці письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій з урахуванням тих, які надають йому додатково.

   Доплата за шкідливі умови праці: алгоритм призначення Доплати за умови праці розраховують і встановлюють відповідно до Типового положення про оцінку умов праці на робочих місцях і порядок застосування галузевого переліку робіт, на яких можуть установлюватися доплати робітникам за умови праці, затвердженого чинною в Україні постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС від 3 жовтня 1986 р. № 387/22-78 (далі — Типове положення). Їх призначають працівникам, які виконують роботи, вказані в галузевих переліках робіт із шкідливими та важкими (особливо шкідливими та особливо важкими) умовами праці.

   Розмір доплат за шкідливі умови праці обраховують у відсотках до тарифної ставки (окладу): на роботах із важкими та шкідливими умовами праці — 4, 8, 12%; на роботах із особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці — 16, 20, 24%.

Увага!
Розміри доплат не мають перевищувати 12% тарифної ставки (окладу) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та 24% — на роботах із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці.

   Пільги та компенсації встановлюють за результатами атестації робочих місць за умовами праці пропорційно фактично відпрацьованому часу в несприятливих умовах праці, тобто за фактичний час зайнятості працівників на робочому місці зі шкідливими умовами праці (відповідно до пункту 1.7 Типового положення). Зокрема, до робочого часу включають весь час працівника на робочому місці. До фактично відпрацьованого часу, на який нараховується доплата за шкідливі умови праці, не включається: час усіх видів відпусток; час, протягом якого працівник хворів; час виконання державних і громадянських обов’язків; час простоїв, якщо вони офіційно оформлені згідно з законодавством; час, коли з виробничих потреб працівника було переведено за наказом керівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором; час обідньої перерви, якщо працівник згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку має можливість використати його на свій розсуд.

Яка відповідальність чекає на тих, хто порушує вимоги щодо призначення доплат 

   Обов’язок забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці згідно зі ст. 153 КЗпП покладається на власника або уповноважений ним орган. Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ст. 13 Закону «Про охорону праці»). Якщо роботодавець не призначить доплату працівнику, який має на неї право, або видасть необґрунтований наказ про скасування доплати за шкідливі умови праці, йому доведеться заплатити штраф. Розмір штрафів за порушення вимог ст. 100 КЗпП України, постанови КМУ № 442 від 01.08.1992 визначений у ст. 265 КЗпП та становить одну мінімальну заробітну плату, яка з 01.01.2020 встановлена у розмірі 4 723 грн.

Джерело: https://www.sop.com.ua/article/680-doplata-za-shkdliv-umovi-prats